
Трансформери-3 (проєкт плакату)
Пропоную шановним френдам чотири питання:
1. Зможете обчислити log6(log749 + log216) + 5 ?
2. Пам'ятаєте, яку валентність може мати мідь?
3. Хто був гетьманом Війська Запорозького після Івана Виговського?
4. Чи це вам колись стало у пригоді?
Бо я не зможу, не пам'ятаю, забув і мені у пригоді не стало.
N.B. А тим, хто, подібно до мене, намагається покращити свою українську, побіжно порекомендую два сайти: Уроки державної мови та розділ "Консультації" на дуже незручному, проте змістовному сайті Галузевого Нормативно-термінологічного центру нафтогазового комплексу.

Маю ідею (сподівання?) використати літо to improve my English. Університетська юридична англійська - то прекрасно, проте відчуваю, що безнадійно забуваю побутову. Бо у мене якийсь дивний запас слів, що він дозволяє майже без словника читати IHT і, водночас, не дозволяє зробити офіціянтові замовлення у кафе.
N.B. Принагідно рекомендую френдам культурологічний часопис «Ї», архів чисел якого доступний за наведеним посиланням. Така цікава річ, виявляється. Знаю, що багатьом відома, але ж не усім. То решті раджу приєднатися до багатьох:-)

Телефонна книга в "Контакті" - це така шалено корисна функція. Відкриваєш її, знаходиш потрібну людину і телефонуєш, і телефонуєш, і телефонуєш... :)
1) навчитись керувати автівкою;
2) отримати "права".
Сьогодні було моє перше заняття з інструктором. Зробив знову ж таки два висновки:
1) винахідник автоматичної трансмісії - свята людина;
2) автівку, на глибоке переконання інструктора, можна викликати до руху не инакше, як за допомогою вербальної формули "сцеплєніє-ґаз-бл*ть-отпусті". Та у мене й це заклинання не спрацьовує.
Тобто початок цікавий.

26 червня 2009 р., селище Пісочин Харківської области
Є щось безкінечно зворушливе у прагненні літніх людей вирощувати квіти. Цю та ще кільканадцять мальовничих світлин зробив сьогодні на садибі моєї бабці. Людина, яка має безліч проблем із здоров'ям, проте не полишає квітництва, немов би собі доказуючи: я це ще можу.
P.S. Жага дива - вона, як відомо, humanum est. То чи не диво, скажіть, що з тієї чорної земли виростає оця різнобарвна краса?
Це проблема для мене – вимовляти «що» як [шчо]. Тягне чи на русифіковане [ш’о], чи вже на потворно-суржикове [шо]. Ото [шо] – це якась особлива моя плебейська розкіш, яку можу собі дозволити лише в колі близьких друзів, що вони про мене погано не подумають. Свобода порушити – хай суто граматичні – правила. Свобода знехтувати чужою думкою.
Гм, [шо] як прояв внутрішньої свободи… І шо за дурня у мене в голові?
